1. Словник української мови у 20 томах

автономістський

АВТОНОМІ́СТСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до автономі́ст.

Шукаючи противагу польським автономістським домаганням, Відень потребував союзу з українцями і недвозначно давав зрозуміти останнім свою готовність українізувати Львівський університет (з навч. літ.);

// Власт. автономістові.

Угоди козацької старшини з турецькими султанами, зі шведами, автономістські прагнення старшини майже не знайшли свого відображення в піснях (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автономістський — автономі́стський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. автономістський — -а, -е. Прикм. до автономіст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. автономістський — АВТОНОМІ́СТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до автономі́ст; // Власт. автономістові. Угоди козацької старшини з турецькими султанами, з шведами, автономістські прагнення старшини майже не знайшли свого відображення в піснях (Іст. укр. літ.. І, 1954, 97). Словник української мови в 11 томах