автономічний

АВТОНОМІ́ЧНИЙ, а, е.

Стос. до автономізму.

В очах поляків Наливайко (як і пізніший Гонта) як перший історичний ватажок козацької та хлопської черні був рівночасно першим історичним репрезентантом автономічних змагань українського народу против верховенства Польщі (І. Франко);

Автономічний устрій західних земель довго не протримався. У Галичині король Володислав Ягайлович у 1434 р. усунув останки “руського права”, завів польську адміністрацію та судівство (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автономічний — автономі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. автономічний — -а, -е. Стос. до автономізму. Великий тлумачний словник сучасної мови