авторка
А́ВТОРКА, и, ж.
Жін. до а́втор.
Авторка [О. Кобилянська] чимало читала творів чужої літератури (Леся Українка);
Спочатку я роздобув першу збірку її поезій, згодом – другу, і так захопився її творчістю, що вирішив будь-що відшукати авторку (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- авторка — а́вторка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- авторка — -и. Жін. до автор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- авторка — А́вторка, -рки, -рці; -рки, а́второк Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- авторка — А́ВТОРКА, и, ж. Жін. до а́втор. Авторка [О. Кобилянська] чимало читала творів чужої літератури (Л. Укр., V, 1956, 43); Єдине, на що він міг послатися, це на відому вже телефонограму, знов процитувавши її і давши повністю ім’я авторки (Ле, Міжгір’я, 1953, 320). Словник української мови в 11 томах
- авторка — Авторка, -ки ж. Женщина-авторъ. Желех. Словник української мови Грінченка