авторучка
АВТОРУ́ЧКА, и, ж.
Ручка з автоматичним подаванням чорнила до пера.
Вийнявши трофейну авторучку, сів писати записку (В. Кучер);
Поклав перед собою нарізаний папір, праворуч – авторучку (В. Дрозд);
Перед Супруном лежав аркуш паперу, побілілими пальцями він стискав авторучку і чекав, що йому продиктують (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- авторучка — автору́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- авторучка — -и, ж. Ручка з автоматичним подаванням чорнила до пера. Великий тлумачний словник сучасної мови
- авторучка — АВТОРУ́ЧКА, и, ж. Ручка з автоматичним подаванням чорнила до пера. Вийнявши трофейну авторучку, сів писати записку (Кучер, Чорноморці, 1956, 210). Словник української мови в 11 томах