1. Словник української мови у 20 томах

автотомія

АВТОТОМІ́Я, ї, ж., біол.

Самокалічення як захисна реакція тварин під час роздратування.

Автотомія поширена у безхребетних тварин; із хребетних тварин вона властива лише ящіркам, які відкидають хвіст (з наук. літ.);

Автотомія виявляється в мимовільному відокремленні частини тіла, наприклад, хвоста, кінцівок, які згодом відновлюються (з наук.-попул. літ.);

Автотомія відбувається, наприклад, при схоплюванні хижаком (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автотомія — автотомі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. автотомія — -ї, ж. Захисне пристосування тварин, що полягає у мимовільному відокремленні частини тіла, що згодом відновлюється. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. автотомія — автото́мія (від авто... і ...томія) мимовільне відокремлення частини тіла, що згодом відновлюється, напр. хвоста ящірки. Захисне пристосування. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. автотомія — Рефлекторне відторгнення тваринами частини тіла (напр., хвоста ящірками), переважно згодом регенерованої; захисна реакція. Універсальний словник-енциклопедія