автотипія
АВТОТИ́ПІЯ, ї, ж., полігр.
1. Спосіб поліграфічного відтворення напівтонових зображень (фотознімків, акварельних малюнків, олійного живопису і т. ін.) шляхом перетворення напівтонового зображення в растрове (мікроштрихове) за допомогою поліграфічних растрів або спеціальних комп'ютерних програм.
Автотипія базується на можливості передачі напівтонів системою точок різних розмірів та однакової сили (насиченості) (з наук. літ.);
Автотипія перетворює напівтонове зображення в мікроштрихове, але візуально воно виглядає як напівтонове і є тим кращим, чим менша відстань між центрами точок (із журн.);
Візуально відрізнити один від одного відбитки, отримані способами офсетної, високої або глибокої автотипії, не завжди просто (із журн.).
2. Кліше, виготовлене таким способом.
3. Відбиток, зробл. з такого кліше.
Високоякісна автотипія.
Значення в інших словниках
- автотипія — автоти́пія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- автотипія — -ї, ж. 1》 Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, за якого растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2》 Відбиток такого кліше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- автотипія — автоти́пія (від авто... і ...типія) 1. Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, при якому растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2. Відбиток з такого кліше. Словник іншомовних слів Мельничука
- автотипія — Автоти́пія, -пії, -пією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)