автотипія

АВТОТИ́ПІЯ, ї, ж., полігр.

1. Спосіб поліграфічного відтворення напівтонових зображень (фотознімків, акварельних малюнків, олійного живопису і т. ін.) шляхом перетворення напівтонового зображення в растрове (мікроштрихове) за допомогою поліграфічних растрів або спеціальних комп'ютерних програм.

Автотипія базується на можливості передачі напівтонів системою точок різних розмірів та однакової сили (насиченості) (з наук. літ.);

Автотипія перетворює напівтонове зображення в мікроштрихове, але візуально воно виглядає як напівтонове і є тим кращим, чим менша відстань між центрами точок (із журн.);

Візуально відрізнити один від одного відбитки, отримані способами офсетної, високої або глибокої автотипії, не завжди просто (із журн.).

2. Кліше, виготовлене таким способом.

3. Відбиток, зробл. з такого кліше.

Високоякісна автотипія.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автотипія — автоти́пія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. автотипія — -ї, ж. 1》 Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, за якого растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2》 Відбиток такого кліше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. автотипія — автоти́пія (від авто... і ...типія) 1. Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, при якому растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2. Відбиток з такого кліше. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. автотипія — Автоти́пія, -пії, -пією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)