ага

АГА́¹, виг.

1. Уживається для вираження подиву, здогаду, пригадування і т. ін.

– Ага, ти заховавсь, – промовила сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Панас Мирний);

– Ага, я й забувсь – ось до тебе лист! Здається, від Богдана (Леся Українка);

– Скажіть, як звати... вашого Брянського? Як?.. – Звати? Гм... Дайте подумати... Як це вони між собою... Ага: Юрій (О. Гончар).

2. Уживається для вираження злорадства, насмішки, погрози, радості і т. ін.

“Ага! проклятії поганці, Недогарки Троянські, ланці! Тепер прийшлось вам погибать” (І. Котляревський);

Як вибігли вночі хлопці на дзвін та взнали, що горить Гмиря, зразу й вернулись у хату – так йому й треба! Ага, найшла-таки його погибель (А. Головко);

Здавалось, вони закричать зараз на все горло вищиреним ротом: “Син священика, священика! Попович! Ага!..” і понесуть цю прокляту звістку до кімнати місцкому [місцевкому], де дожидає анкети невідомий чоловік у шкуратяній тужурці (Б. Антоненко-Давидович);

Дівчинка вискакує з бур'янів, наче з-під землі, танцює довкола товариша танець перемоги, високо підстрибуючи. – Ага! Програв! Програв! (О. Бердник).

АГА́², част., розм.

1. ствердж. Уживається для вираження згоди, підтвердження; так.

– А казав же він? – Ага! (Сл. Гр.);

– Ага! Прийшла-таки коза до воза! – промовив Бугорський, углядівши Тараса (С. Васильченко);

Пройшовши трохи ще в тім самім напрямку, наткнувся на високий берег, порослий лозою й вільшняком. “Ага! Це ж і є Ворскла!” (І. Багряний);

– Ага! – зі злістю муркнув Андрій. – Я так і знав (В. Винниченко).

2. запереч., ірон. Уживається для вираження заперечення, сумніву; чом би не так, якраз.

– Я льотчиком буду... Як Петро ваш... – Ага! – хихикає Корнiй. – Пiд стiл пiшки ходить, а вже й воно розiбралося, де вершки, а де вiдвiйки (О. Гончар).

АГА́³, и́, ч.

1. Титул воєначальників і начальників деяких груп придворних слуг у султанській Туреччині.

На одній стіні [покою] висіли військові добутки: то дорогий турецький запоясник, то шабля, то бунчук якого-небудь аги або мурзи (Д. Мордовець).

2. На Закавказзі, в Туреччині, Середній Азії – форма ввічливого звертання до старшого або поважного чоловіка (іноді в поєднанні з іменем).

– Тебе давно не було на Бедестані, шановний Сінам-ага, – напівзапитливо, напівосудливо зауважив Гріті (П. Загребельний).

А́ГА, и, ж.

Величезна жаба, одна з найбільших безхвостих амфібій родини жаб; поширена в Південній та Центральній Америці.

Ага – одна з найбільших жаб: довжина її тіла досягає 24 см (звичайно 15–17 см), вага – більше кілограма (з наук. літ.);

Виділення шкірних залоз аги є отруйними (з наук.-попул. літ.);

Жаба-ага, на відміну від інших земноводних, постійно зустрічається в солонуватих водах гирл рік, за що й отримала назву “морська жаба” (із журн.).