аглютинація

АГЛЮТИНА́ЦІЯ, ї, ж.

1. біол., мед. Склеювання і випадання в осад із однорідної зависі бактерій, еритроцитів і т. ін. під дією специфічних антитіл (аглютинінів).

У крові аглютинація еритроцитів відбувається в результаті того, що аглютиніни склеюють аглютиногени в еритроцитах (з наук.-попул. літ.);

Реакцію аглютинації застосовують для визначення групи крові, ідентифікації збудників інфекційних захворювань і т. ін. (з навч. літ.);

Спостереження за ходом реакції проводять не менше як 5 хвилин, хоча аглютинація починається вже протягом перших 10–30 секунд (з навч. літ.).

2. лінгв. Спосіб творення граматичних форм і похідних слів у деяких мовах (тюркських, фінських та інших) шляхом додавання до незмінюваних кореня або основи однозначних афіксів.

На основі характерної морфологічної ознаки аглютинації виділяються аглютинативні мови (з наук. літ.);

Характерною морфологічною ознакою аглютинативних мов є здійснення словотвору і словозміни за допомогою аглютинації (з наук. літ.).