адитивний
АДИТИ́ВНИЙ, а, е, спец.
Стос. до адитивності.
Ця функція множин цілком адитивна, тобто міра суми будь-якої скінченної або зліченної сукупності вимірюваних множин, які не перетинаються, є сума мір цих множин (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- адитивний — адити́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- адитивний — -а, -е. Пов'язаний із додаванням. Адитивна величина мат. — величина, що її отримують шляхом додавання кількох величин. ** Адитивна теорія чисел — частина арифметики, що вивчає закони, за якими числа можна скласти з доданків того чи іншого виду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- адитивний — адити́вний (від лат. additivus – придатковий) пов’язаний з додаванням; ¤ а-на теорія чисел – частина арифметики, що вивчає закони, за якими числа можна скласти з доданків того чи іншого виду. Словник іншомовних слів Мельничука