адорація
АДОРА́ЦІЯ, ї, ж., заст., книжн.
1. Поклоніння, обожнювання.
Йому лише здавалося, що він під цими поверховими фразами про голосних співаків .. і метких імпресаріо чує не тільки стихійну енергію життя, любов до розкоші і людської адорації, але й любов до життя (М. Грушевський).
2. рел.-церк. У римсько-католицькій церкві – поклоніння, почитання, величання Ісуса Христа у святій євхаристії.
Адорація може здійснюватися як у тиші, так і у вигляді особливого богослужіння з молитвами, піснеспівами, процесіями та іншими обрядовими діями (з наук.-попул. літ.);
Найважливішим елементом адорації є виставляння Святих Дарів: розрізняються виставляння Святих Дарів у дарохранительниці та виставляння Святих Дарів у дароносиці (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- адорація — Адорація: — обожнювання [29;30,XVIII] А за нею пішли дальші: безпощадна критика артистичної рутини, котерій і взаємної адорації, безоглядне руйнування всього застарілого, шаблонового, всеї конвенціональності та неприродності [XVIII] — обожнювання, поклоніння [31] Словник з творів Івана Франка
- адорація — адора́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- адорація — -ї, ж. Обожнювання, поклоніння, захоплення ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- адорація — адора́ція обожнювання, поклоніння (ст): Співав, мандруючи горами, йдучи з фарбами і усім причандаллям малювати, і навіть малюючи, а ми ходили за ним назирці або сиділи довкруги нього і захоплено дивилися, як твориться образ. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- адорація — адора́ція (лат. adoratio, від adorо – обожнюю) обожнювання, поклоніння. Словник іншомовних слів Мельничука