аймара
АЙМАРА́, невідм.
1. мн., одн., ч. і ж. Індіанська народність Південної Америки.
Основна частина аймара живе навколо озера Титикака і на Болівійському плато (з наук. літ.).
2. ж. Аймарська мова.
Аймара – це одна з небагатьох індіанських мов із кількістю носіїв понад мільйон людей (з наук. літ.);
Аймара є офіційною мовою в Болівії (поряд з іспанською і кечуа) (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аймара — аймара́ 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності аймара́ 2 іменник жіночого роду мова Орфографічний словник української мови
- аймара — невідм. Індіанська народність Південної Америки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аймара — Індіанці Пд. Америки; переважно в Болівії, Перу й Чилі; бл. 1,7 млн.; II-V cт. висока культура, гол. осередок Тіагуанако (район оз. Тітікака) — пам'ятки монументальної кам'яної архітектури; в XV cт. підкорені інками; переважно сільське населення; мова аймара. Універсальний словник-енциклопедія