акламація
АКЛАМА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
Прийняття або відхилення зборами якої-небудь пропозиції без підрахунку голосів, залежно від реакції учасників зборів, висловлюваної вигуками, репліками і т. ін.
Вибір [вибори старшини] переводили через акламацію або більшістю голосів (І. Крип'якевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- акламація — аклама́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- акламація — Відповідь вірних на молитву чи виголос священнослужителя під час богослужіння: "амінь", "алилуя", "Господи, помилуй", "подай, Господи" тощо Словник церковно-обрядової термінології
- акламація — -ї, ж. Прийняття або відхилення зборами якої-небудь усної пропозиції без голосування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- акламація — (англ. ассlamation) прийняття або відхилення зборами працівників пропозицій без підрахунку голосів (за реакцією учасників зборів, що виражається репліками, вигуками тощо). Економічний словник
- акламація — аклама́ція (лат. acclamatio, від acclamo – виголошую) прийняття чи відхилення зборами тієї чи іншої пропозиції без підрахунку голосів, на основі реакції учасників зборів, що виявляється у вигуках, різних репліках тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- акламація — рос. аккламация (латин. acclamatio, acclamo — виголошую) — прийняття або відхилення пропозиції на зібраннях без підрахунку голосів на підставі стихійних вигуків, різних реплік окремих учасників зібрання. Eкономічна енциклопедія