акламація

аклама́ція

Відповідь вірних на молитву чи виголос священнослужителя під час богослужіння: "амінь", "алилуя", "Господи, помилуй", "подай, Господи" тощо

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акламація — аклама́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. акламація — -ї, ж. Прийняття або відхилення зборами якої-небудь усної пропозиції без голосування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. акламація — АКЛАМА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Прийняття або відхилення зборами якої-небудь пропозиції без підрахунку голосів, залежно від реакції учасників зборів, висловлюваної вигуками, репліками і т. ін. Вибір [вибори старшини] переводили через акламацію або більшістю голосів (І. Крип'якевич). Словник української мови у 20 томах
  4. акламація — (англ. ассlamation) прийняття або відхилення зборами працівників пропозицій без підрахунку голосів (за реакцією учасників зборів, що виражається репліками, вигуками тощо). Економічний словник
  5. акламація — аклама́ція (лат. acclamatio, від acclamo – виголошую) прийняття чи відхилення зборами тієї чи іншої пропозиції без підрахунку голосів, на основі реакції учасників зборів, що виявляється у вигуках, різних репліках тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. акламація — рос. аккламация (латин. acclamatio, acclamo — виголошую) — прийняття або відхилення пропозиції на зібраннях без підрахунку голосів на підставі стихійних вигуків, різних реплік окремих учасників зібрання. Eкономічна енциклопедія