аксакал
АКСАКА́Л, а, ч.
У народів Середньої Азії або на Кавказі – голова роду, старійшина.
Задрижав посох у руці дервіша, а жінки з тривогою й надією дивилися в розумні очі аксакала (Р. Іваничук);
// Мудрий, шанований, літній чоловік.
Для узбеків характерним є традиційне шанобливе ставлення до старших за віком – аксакалів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аксакал — аксака́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- аксакал — -а, ч. У народів Середньої Азії – мудра шанована літня людина, а також форма ввічливого звертання до чоловіків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аксакал — АКСАКА́Л, а, ч. У народів Середньої Азії — мудра, шановна, літня людина, а також форма ввічливого звертання до чоловіків. 1938 року П. Г. Тичина побував у юрті аксакала Джамбула, і ця зустріч вилилась у щиру дружбу двох співців (Літ. Укр., 20.ІХ 1974, 2). Словник української мови в 11 томах