1. Словник української мови в 11 томах

аксакал

АКСАКА́Л, а, ч. У народів Середньої Азії — мудра, шановна, літня людина, а також форма ввічливого звертання до чоловіків.

1938 року П. Г. Тичина побував у юрті аксакала Джамбула, і ця зустріч вилилась у щиру дружбу двох співців (Літ. Укр., 20.ІХ 1974, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аксакал — аксака́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. аксакал — -а, ч. У народів Середньої Азії – мудра шанована літня людина, а також форма ввічливого звертання до чоловіків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аксакал — АКСАКА́Л, а, ч. У народів Середньої Азії або на Кавказі – голова роду, старійшина. Задрижав посох у руці дервіша, а жінки з тривогою й надією дивилися в розумні очі аксакала (Р. Іваничук); // Мудрий, шанований, літній чоловік. Словник української мови у 20 томах