1. Словник української мови у 20 томах

албанці

АЛБА́НЦІ, ів, мн. (одн. алба́нець, нця, ч.; алба́нка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Албанії.

З Константинополя сіло багато пасажирів: французькі попи, турецькі офіцери з жінками і дітьми, албанці (М. Коцюбинський);

Тут були болгари, серби, поляки, волохи, українці, угри, хорвати, німці, албанці... Тих захопили на війні, тих купили на невільницьких ринках чи запроторили в тюрми... (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. албанці — -ів, мн. (одн. албанець, -нця, ч.; албанка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Албанії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. албанці — АЛБА́НЦІ, ів, мн. (одн. алба́нець, нця, ч.; алба́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Албанії. З Константинополя сіло багато пасажирів, французькі попи, турецькі офіцери з жінками і дітьми, албанці (Коцюб., III, 1956, 348). Словник української мови в 11 томах