1. Словник української мови у 20 томах

алогічний

АЛОГІ́ЧНИЙ, а, е, книжн.

Який суперечить логіці; нелогічний.

Це порівняння не здавалося йому алогічним (Б. Харчук);

Коли згодом буде видано том політичних промов Гамбетти, читачі здивуються їх штучному пишномов'ю.., ба навіть подекуди беззмістовності й наївно алогічним кульбітам кволої мислі (М. Слабошпицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алогічний — алогі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. алогічний — -а, -е Суперечний логіці; безглуздий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алогічний — алогі́чний (від а... і логічний) суперечний логіці, безглуздий. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. алогічний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. алогічний — АЛОГІ́ЧНИЙ, а, е, книжн. Суперечний логіці; безглуздий. Словник української мови в 11 томах
  6. алогічний — рос. алогичный 1. Суперечний логіці, безглуздий. 2. Непослідовність у мисленні, діянні, викликана порушенням законів логічного мислення, що веде до суперечливості, виключає можливість пізнання істини. Eкономічна енциклопедія