алопластика
АЛОПЛА́СТИКА, и, ж., вет., мед.
Метод відновної хірургії, що полягає в усуненні дефектів органів або тканин матеріалами нетваринного походження.
При великих післяопераційних грижах, коли закрити грижеві ворота апоневротичними або м'язово-апоневротичними способами неможливо, вдаються до алопластики – ушивання дефектів у черевній стінці за допомогою синтетичної тканини (з наук. літ.);
На початку 60-х років XX ст. алопластика розглядалася світовою практикою і громадськістю як цілком реальний шлях до вдосконалення методів лікування (із журн.);
У результаті проведеного експерименту доведена можливість використання полімерних вуглецевих стрічок для алопластики сухожильної тканини собак (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- алопластика — алопла́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- алопластика — -и, ж. Метод відновної хірургії, що полягає в заміні хворих органів або тканин пластмасами, металами і т. ін.; хірургічна операція, що використовує такий метод. Великий тлумачний словник сучасної мови
- алопластика — алопла́стика (від ало... і пластика) заміщення дефекту тканин та органів різними штучними матеріалами, які не впливають шкідливо на навколишні тканини. Словник іншомовних слів Мельничука