алофон
АЛОФО́Н, а, ч., лінгв.
Варіант фонеми, що залежить від сусідніх звуків.
Усі звуки, що реалізують певну фонему, називаються її алофонами, які, на відміну від фонеми, не є абстрактним поняттям (з навч. літ.);
Незважаючи на широкий діапазон алофонів однієї фонеми, носій мови завжди може їх розпізнати (з навч. літ.);
Конкретний вияв кожної фонеми в мовному потоці називається алофоном (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- алофон — алофо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- алофон — -а, ч. Один з двох або більше елементарних звуків конкретної мови, які відрізняються за своїми акустичними або артикулярними властивостями, але при цьому не зазнають ніяких змін у значенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- алофон — алофо́н, алофо́на (від ало... і ...фон) звук, що відрізняється від іншого звука фонетичною ознакою, а не функцією; фонетичний варіант у межах однієї фонеми. Словник іншомовних слів Мельничука