1. Словник української мови у 20 томах

альбігойці

АЛЬБІГО́ЙЦІ, ів, мн. (одн. альбіго́єць, йця, ч.).

Учасники єретичного руху на півдні Франції у XII–XIII ст.

Суперечку мав вирішити меч. Папа Інокентій посилає проти альбігойців хрестовий похід (П. Загребельний);

Альбігойці були засуджені IV Латеранським собором (1215) і розгромлені в ході "Альбігойських війн" – хрестових походів проти альбігойців на початку XIII ст. (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. альбігойці — -ів, мн. (одн. альбігоєць, -ойця, ч.). Учасники єретичного руху в Південній Франції 12-13 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. альбігойці — альбіго́йці учасники єретичного руху в Південній Франції 12 – 13 ст., прихильники вчень катарів і вальденсів. Назву пов’язують з м. Альбі – можливим центром руху; за іншими джерелами, А. – це перекручена назва албанців. Словник іншомовних слів Мельничука