альтанка

АЛЬТА́НКА, и, ж.

Покрита зверху легка будівля в саду, парку і т. ін. для відпочинку й захисту від сонця, дощу.

Тихенько він ішов чистенькою доріжкою з гори до альтанки (І. Нечуй-Левицький);

В однім куті [городу] стояла альтанка, отінена густим диким хмелем та обсаджена смерічками (І. Франко);

З маленької альтанки з верху гірки відкрився чудовий краєвид на Дніпро (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. альтанка — альта́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. альтанка — див. альтана. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. альтанка — 1. декоративна надбудова у формі легкого павільйону з колонами або арками, яка увінчує будинок, призначена для оглядання краєвидів; 2. невеликий відкритий колонний павільйон; а. споруджували у парках від середини XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  4. альтанка — АЛЬТА́НКА (покрита зверху будівля в саду, парку), АЛЬТА́НА рідше, ТРЕЛЬЯ́Ж рідко. Літнє мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком. На авансцені, теж праворуч, альтанка, або трельяж, обернутий до публіки виходом (Леся Українка); В альтані було на диво тихо (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
  5. альтанка — Альта́нка, -нки, -нці; -та́нки, -та́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. альтанка — АЛЬТА́НКА, и, ж. Покрита зверху легка будівля в саду, парку і т. ін. для відпочинку й захисту від сонця, дощу. Тихенько він ішов чистенькою доріжкою з гори до альтанки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. альтанка — (укр. < нім.) 1. Відкрита будівля у парку чи сквері, що призначалася для відпочинку (порівн. бесідка). А. зводилися кам'яними, дерев'яними, металевими, набуваючи різних форм і розмірів і органічно вписувалися у природне середовище. Архітектура і монументальне мистецтво