1. Словник української мови у 20 томах

амулет

АМУЛЕ́Т, а, ч.

Невеликий предмет, який звичайно людина носить на своєму тілі і якому приписують магічну здатність охороняти від хвороб, нещасть і т. ін.

Перші проблиски його [чоловіка] духовного життя – його віри в загробове життя та віри в демонів бачимо хіба в матеріальних останках його похоронів та в амулетах (І. Франко);

Коли б мати дізналась, що з нею [Мір'єм] робиться нині, то, певно, сказала б, що то лихий дух – “джин” – увійшов у неї, бо перестала вплітати в коси святі амулети (М. Коцюбинський);

Тепер він не боявся Насті. Кайтмаза дала йому амулет від лихого ока (З. Тулуб);

Заплакана Нафіса провела юнака до самої казарми і на прощання почепила йому на шию амулет (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. амулет — амуле́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. амулет — див. ТАЛІСМАН. Словник синонімів Караванського
  3. амулет — Щасничка, див. талісман Словник чужослів Павло Штепа
  4. амулет — -а, ч. Невеликий предмет, що його як чаклунський засіб носять упереджені люди, вірячи, ніби він оберігає від хвороб, ран тощо; талісман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. амулет — амуле́т (франц. amulette, від лат. amuletum – ладанка, привісок) предмет, якому марновірно приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. амулет — ТАЛІСМА́Н, АМУЛЕ́Т. Колись, маленького, мене брали на рибалку, як талісман на щастя (В. Собко); За давнини якийсь дикун незнаний, Жрець і мисливець, воїн і поет, Колись зробив собі з копитця лані Від мар нічних надійний амулет (Є. Плужник). Словник синонімів української мови
  7. амулет — Амуле́т, -та; -ле́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. амулет — АМУЛЕ́Т, а, ч. Невеликий предмет, що його як чаклунський засіб носять марновірні люди, вірячи, ніби він оберігає від хвороб, ран тощо; талісман. Словник української мови в 11 томах