анемічний
АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. вет., мед. Прикм. до анемі́я; позбавлений життєвої сили, бадьорості.
Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, – маленькі одливи від голови і певна безсилість (Леся Українка).
2. перен. Блідий, кволий.
Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне (М. Коцюбинський);
Комісар .. прийняв грізну міну, яка дуже не пасувала до його анемічного обличчя (Ірина Вільде);
Анемічна рослина;
* Образно. Наукові думки скупо в'язалися йому в голові, були анемічні й страшенно нудні (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анемічний — анемі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- анемічний — Недокровний, знекровлений. виснажений, див. спанемія Словник чужослів Павло Штепа
- анемічний — -а, -е. 1》 Прикм. до анемія; недокрівний. 2》 перен. Безсилий, млявий, кволий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- анемічний — див. слабий; худий Словник синонімів Вусика
- анемічний — МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Словник синонімів української мови
- анемічний — Анемі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- анемічний — АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до анемі́я; недокрівний. 2. перен. Безсилий, млявий, кволий. Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, — маленькі одливи від голови і певна безсилість (Л. Укр., V, 1956, 356); *Образно. Словник української мови в 11 томах