анклав
АНКЛА́В, у, ч.
У міжнародному праві – територія або частина території держави, яка повністю оточена територією інших держав і не має морського берега.
Анклав є невід'ємною частиною території тієї держави, якій належить (з наук. літ.);
Приклади держав-анклавів: Ватикан і Сан-Марино в Італії, Лесото в ПАР (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анклав — анкла́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- анклав — -а, ч. Територія або частина території однієї держави, оточена з усіх боків територією іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- анклав — анкла́в, енкла́в (франц. enclave, від лат. inclavo – зачиняю на ключ) територія або частина території держави, повністю оточена територією іншої держави (напр., Республіка Сан-Маріно на території Італії). Якщо А. має морський берег, то його називають напіванклавом. Словник іншомовних слів Мельничука
- анклав — рос. анклав (фр. enclave, від латин. inclavo — замикаю на ключ) — територія або частина території держави, оточена навколо територією іншої держави. Напр., Ватикан на території Італії. Eкономічна енциклопедія