антик

АНТИ́К.

1. а, ч. Пам'ятка античного мистецтва, перев. скульптурна, що збереглась до наших днів.

Визначною подією нашого життя став український переклад Гомерової “Одіссеї”, здійснений невтомним дослідником антиків Борисом Теном (з газ.);

// Старовинний рідкісний предмет художньої роботи.

Взяла візника і вивезла з дому на Джерельну квіти і буфетик-антик (Ірина Вільде).

2. у знач. прикм., невідм., розм. Дуже гарний, надзвичайний.

Він [Абрумка] .. з-під Бара .. Добру оренду має, жінка в нього “антик” і дев'ятеро дітей (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антик — анти́к іменник чоловічого роду пам'ятка античного мистецтва, переважно скульптурна, що збереглась до наших днів; старовинний рідкісний предмет художньої роботи арх. Орфографічний словник української мови
  2. антик — -а, ч., заст. Пам'ятка античного мистецтва, перев. скульптурна, що збереглася до наших днів. || Старовинний рідкісний предмет художньої роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. антик — а́нтик 1. старовинна, антикварна річ (ср, ст): Лихо бери годинник, хоч це антик, пам'яткова річ, мій дідо дістав його від Иосифа II чи то від Фердинанда І, вже не тямлю, ну, та й вартість свою має: чисте дукатове золото (Керницький) 2. ірон. несучасна, старомодна людина (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. антик — анти́к (від лат. antiquus – стародавній) твір або фрагмент античної скульптури (в оригіналі або зліпку). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. антик — АНТИ́К, а, ч., заст. 1. Пам’ятка античного мистецтва, переважно скульптурна, що збереглась до наших днів; // Старовинний рідкісний предмет художньої роботи. Взяла візника і вивезла з дому на Джерельну квіти і буфетик-антик (Вільде, Сестри.., 1958, 506). Словник української мови в 11 томах
  6. антик — (лат. — стародавній) Умовна назва старогрецького або давньоримського твору (як оригінальних, так і гіпсових зліпків). Архітектура і монументальне мистецтво