антонім

АНТО́НІМ, а, ч., лінгв.

Слово з протилежним до якогось слова значенням, напр.: життя – смерть, дорогий – дешевий.

Антоніми в мові Т. Шевченка найчастіше передають синкретичний плин часу або ж служать картинному сприйняттю певного руху (В. Русанівський);

Образи померклих дубів і сонячних троянд стають у М. Драй-Хмари контекстуальними антонімами (з наук. літ.);

Особливою експресивністю відзначаються антоніми, розміщені в межах одного речення. Вони надають фразі афористичності (з навч. літ.).