апатія

АПА́ТІЯ, ї, ж.

Стан байдужості, млявості.

Вона й собі стала якось проворніша й веселіша і вийшла з своєї звичайної апатії (І. Нечуй-Левицький);

Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (М. Коцюбинський);

Павла охопила якась апатія, і незабаром він впав у холодне й темне забуття (В. Кучер);

Штучно перенесені на наш ґрунт чужоземні звичаї і символи щедро проростають невіглаством, здичавінням, соціальною апатією (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апатія — апа́тія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. апатія — Психологічний стан людини, що характеризується її байдужістю до самої себе, до того, що відбувається навколо неї, і супроводжується пониженою активністю і негативними емоційними переживаннями. англ. apathy; нім. Apathie f=, …thi / en; угор. apatia; рос. апатия. Словник із соціальної роботи
  3. апатія — Байдужість, млявість, відсутність життя < всі мож. пох. від АПАТИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. апатія — Зневіра, байдужість Словник чужослів Павло Штепа
  5. апатія — -ї, ж. Стан байдужості, млявості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. апатія — апа́тія (від грец. άπάθεια – нечутливість) 1. Одне з основних понять етики стоїцизму, що передбачає повне звільнення душі від пристрастей. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. апатія — БАЙДУ́ЖІСТЬ до кого-чого і без додатка (відсутність зацікавлення), БАЙДУ́ЖІСТЬ рідше, ІНДИФЕРЕНТНІСТЬ книжн., ІНДИФЕРЕНТИ́ЗМ книжн.; ЗБАЙДУЖІ́ННЯ, ЗНЕОХО́ТА розм., ЗНЕОХО́ЧЕННЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. апатія — Апа́тія, -тії, -тією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. апатія — АПА́ТІЯ, ї, ж. Стан байдужості, млявості. Вона й собі стала якось проворніша й веселіша і вийшла з своєї звичайної апатії (Н.-Лев., IV, 1956, 67); Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. апатія — рос. апатия (грец. apatheia — нечутливість) — 1. Хворобливий стан, який характеризується байдужим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів емоційних реакцій. 2. Переносно-цілковита байдужість. Eкономічна енциклопедія