1. Словник української мови у 20 томах

апелятив

АПЕЛЯТИ́В, а, ч., лінгв.

Загальна назва (на відміну від власної).

Не випадково у драмі “Кам'яна душа” І. Франко називає провокатора Баюраком (прізвище утворене від апелятива баюра “багно, калюжа”) (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апелятив — -а, ч., лінгв., літ. Загальна назва. Великий тлумачний словник сучасної мови