аппозиція
АППОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Стан двох структур, одиниць, при якому вони перебувають у тісному контакті.
Пальці знаходяться в аппозиції, коли кулак стиснутий, а повіки – коли очі заплющені (з навч. літ.).
2. лінгв. Те саме, що аппозити́в.
3. біол. Ріст клітин і тканин живого організму шляхом накладань нових шарів на вже сформовану поверхню.
Добре відомою є роль аппозиції в лікуванні переломів довгих трубчастих кісток (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аппозиція — аппози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- аппозиція — -ї, ж. Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням нових шарів на раніше утворену поверхню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аппозиція — аппозиці́я (від лат. appositio – додаток) 1. Прикладка. 2. Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням нових шарів на раніше утворену поверхню. Словник іншомовних слів Мельничука