арбалет
АРБАЛЕ́Т, а, ч.
1. Старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каменів і т. ін.; самостріл.
Арбалет у нього в руках. Стріли з сагайдаком – теж. Зарядив арбалет стрілою. Треба спробувати, як стріляє (С. Тельнюк);
У XV–XVII століттях, коли населення Києва не раз захищало своє місто від литовських та польських феодалів, на гербі Києва з'являється арбалет (із журн.).
2. Рушниця для полювання під водою.
Випадково пощастило дістати підводну рушницю – арбалет (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- арбалет — арбале́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- арбалет — -а, ч. 1》 Старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каміння і т. ін.; самостріл. 2》 мисл. Рушниця для полювання під водою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- арбалет — арбале́т (франц. arbalete, від лат. arcus – лук і ballista – метальне знаряддя) метальна ручна зброя (поєднання лука й ложа з прикладом та спусковим механізмом), поширена в західноєвропейських країнах за середньовіччя. Вийшов з ужитку після винаходу вогнепальної зброї. Словник іншомовних слів Мельничука
- арбалет — АРБАЛЕ́Т, а, ч. 1. Старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каменів і т. ін.; самостріл. 2. мисл. Рушниця для полювання під водою. Словник української мови в 11 томах