арештований
АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до арештува́ти.
Арештований співробітниками міліції торговець наркотиками був доставлений у районний відділ внутрішніх справ (з газ.);
// у знач. прикм.
Арештований злодій поводився зухвало (з газ.);
// арешто́вано, безос. пред.
Не встиг я придивитись до живого й шумкого шахтарського життя кругом себе, як мене .. було арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (С. Васильченко);
// у знач. ім. арешто́ваний, ного, ч.; арешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.
Між першими арештованими була Грицева мати (І. Франко);
Слідчий подав знак, і арештовану забрали (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- арештований — арешто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- арештований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до арештувати. || арештовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. арештований, -ного, ч.; арештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- арештований — див. арештант Словник синонімів Вусика
- арештований — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Словник синонімів української мови
- арештований — Арешто́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- арештований — АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до арештува́ти. Більшовицька фракція IV Державної думи, що рішуче виступила проти імперіалістичної війни, в листопаді 1914 року була арештована і заслана в Сибір (Біогр. Леніна, 1955, 136); // арешто́вано, безос. Словник української мови в 11 томах