1. Словник синонімів української мови

арештований

В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арештований — арешто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. арештований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до арештувати. || арештовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. арештований, -ного, ч.; арештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. арештований — АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до арештува́ти. Арештований співробітниками міліції торговець наркотиками був доставлений у районний відділ внутрішніх справ (з газ.); // у знач. прикм. Арештований злодій поводився зухвало (з газ.); // арешто́вано, безос. Словник української мови у 20 томах
  4. арештований — див. арештант Словник синонімів Вусика
  5. арештований — Арешто́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. арештований — АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до арештува́ти. Більшовицька фракція IV Державної думи, що рішуче виступила проти імперіалістичної війни, в листопаді 1914 року була арештована і заслана в Сибір (Біогр. Леніна, 1955, 136); // арешто́вано, безос. Словник української мови в 11 томах