артільник
АРТІ́ЛЬНИК, а, ч.
Те саме, що арті́лець.
По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- артільник — арті́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- артільник — -а, ч. Член артілі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- артільник — Арті́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- артільник — АРТІ́ЛЬНИК, а, ч. Член артілі. Посходилися до червоного кутка всі артільники, вся бригада: хлопці, дівчата, старші люди… (Вишня, І, 1956, 414); По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Епік, Тв., 1958, 285). Словник української мови в 11 томах