1. Словник української мови в 11 томах

артільник

АРТІ́ЛЬНИК, а, ч. Член артілі.

Посходилися до червоного кутка всі артільники, вся бригада: хлопці, дівчата, старші люди… (Вишня, І, 1956, 414);

По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Епік, Тв., 1958, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. артільник — арті́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. артільник — -а, ч. Член артілі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. артільник — АРТІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що арті́лець. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік). Словник української мови у 20 томах
  4. артільник — Арті́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)