аскеза

АСКЕ́ЗА, и, ж.

1. рел. Спосіб життя, що відповідає вимогам аскетизму (у 1 знач.).

Сповнене аскези і служіння Богу, життя Іоанна викликало велику повагу до нього жителів Іудеї, серед яких він проповідував (з наук.-попул. літ.);

Монастирська аскеза.

2. Принцип поведінки, що характеризується відмовою від життєвих благ, задоволень і т. ін.

Добровільна аскеза.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аскеза — Добровільна й методична практика тілесного умертвіння з метою досягнення моральної досконалості, спасіння чи містичного поєднання з Богом; практикована у багатьох релігіях, зокрема індуїзмі, буддизмі, християнстві. Універсальний словник-енциклопедія
  2. аскеза — аске́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. аскеза — Аске́за: — аскетизм, аскет [41] Словник з творів Івана Франка
  4. аскеза — -и, ж. 1》 Сукупність фізичних і моральних вправ, спрямованих на вивільнення духу (на противагу плоті). 2》 Те саме, що аскетизм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. аскеза — Аске́за, -зи, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)