1. Словник української мови у 20 томах

атавізм

АТАВІ́ЗМ, у, ч.

1. біол. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам.

Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (з навч. літ.).

2. перен. Те, що є пережитком минулого.

Що таке сьогодні промислова нерухомість – атавізм, необхідна реальність чи об'єктивна необхідність? Такі питання все частіше ми чуємо від іноземних інвесторів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атавізм — атаві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. атавізм — Прадідоспадок Словник чужослів Павло Штепа
  3. атавізм — -у, ч. Поява у нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їхнім далеким предкам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. атавізм — атаві́зм (від лат. atavus – віддалений предок) поява в організмів ознак, властивих їхнім далеким предкам; напр., розвиток у людини хвощового придатка, розвиток у коня двох додаткових пальців. Інша назва – реверсія. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. атавізм — Поява в особини ознаки її далеких предків, ск., в людини — хвостового придатка або надлишкових сосків. Універсальний словник-енциклопедія
  6. атавізм — Атаві́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. атавізм — АТАВІ́ЗМ, у, ч. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам. Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (Осн. дарв., 1956, 118). Словник української мови в 11 томах