аттик
А́ТТИК, а, ч., архт.
Стінка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку.
Костел бенедиктинок [у Львові] при площі того ж імені, заснований 1595 р., відзначається вежею в ренесанському стилі з оригінальним аттиком (І. Крип'якевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аттик — а́ттик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- аттик — -а, ч. 1》 архіт. Стінка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше – тріумфальну арку. 2》 анат. Надбарабанне заглиблення, простір (верхній поверх барабанної порожнини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- аттик — а́ттик [від грец. ’Αττικός – той, що походить з Аттіки (область Стародавньої Греції)] стінка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку. Словник іншомовних слів Мельничука
- аттик — Прямокутна стіна над карнизом будівлі, оздоблена написами чи рельєфами; також поверх над головним карнизом. Універсальний словник-енциклопедія
- аттик — (грец.) Висока суцільна стіна над вінчаючим карнизом споруди, значно вища за парапет. Звичайно мала власні цоколь і карниз, прикрашалася рельєфною композицією і написами, акцентуючи певну частину фасаду. Інколи над нею встановлювались обеліски, вази. Архітектура і монументальне мистецтво