аттик

а́ттик

-а, ч.

1》 архіт. Стінка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше – тріумфальну арку.

2》 анат. Надбарабанне заглиблення, простір (верхній поверх барабанної порожнини).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аттик — А́ТТИК, а, ч., архт. Стінка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку. Костел бенедиктинок [у Львові] при площі того ж імені, заснований 1595 р., відзначається вежею в ренесанському стилі з оригінальним аттиком (І. Крип'якевич). Словник української мови у 20 томах
  2. аттик — (грец.) Висока суцільна стіна над вінчаючим карнизом споруди, значно вища за парапет. Звичайно мала власні цоколь і карниз, прикрашалася рельєфною композицією і написами, акцентуючи певну частину фасаду. Інколи над нею встановлювались обеліски, вази. Архітектура і монументальне мистецтво
  3. аттик — а́ттик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. аттик — а́ттик [від грец. ’Αττικός – той, що походить з Аттіки (область Стародавньої Греції)] стінка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. аттик — Прямокутна стіна над карнизом будівлі, оздоблена написами чи рельєфами; також поверх над головним карнизом. Універсальний словник-енциклопедія