1. Словник української мови у 20 томах

аудієнція

АУДІЄ́НЦІЯ, ї, ж.

Офіційне прийняття у глави держави або в особи, що обіймає високий державний пост.

По урочистій аудієнції Сагайдачний передав королевичеві полонених воєвод (З. Тулуб);

// Приватний прийом, особиста розмова.

– Можеш зміркувати, любий мій, що з сеї [сієї] аудієнції я вийшов .. увесь облитий потом (І. Франко);

Вона подзвонила й попросила негайно аудієнції в хірурга (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аудієнція — аудіє́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. аудієнція — -ї, ж. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що обіймає високий державний пост. || Про приватний прийом, особисту розмову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аудієнція — аудіє́нція (від лат. audientia – вислухування) офіційний прийом у високопоставленої особи; в міжнародному праві – прийом главою держави глави дипломатичного представництва або особи, що обіймає високу державну посаду. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. аудієнція — ПРИЙНЯТТЯ́ (зібрання запрошених осіб як урочистий захід перев. на честь когось, чогось), ПРИЙО́М рідше, ЗУ́СТРІЧ, РА́УТ заст.; АУДІЄ́НЦІЯ (у високих офіційних осіб). Словник синонімів української мови
  5. аудієнція — АУДІЄ́НЦІЯ, ї, ж. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що займає високий державний пост. Па урочистій аудієнції Сагайдачний передав королевичеві полонених воєвод (Тулуб, Людолови, II, 1957, 336); // Про приватний прийом, особисту розмову. Словник української мови в 11 томах
  6. аудієнція — рос. аудиенция (латин. audientia — вислухування) — офіційний прийом у високопоставленої особи; у міжнародному праві — прийом першими посадовими особами високопоставлених дипломатичних представників. Eкономічна енциклопедія