аферист

АФЕРИ́СТ, а, ч.

Той, хто займається аферами; шахрай.

Коли Мамонтов починав цю важливу справу [будівництво залізниці], з нього сміялися і називали аферистом та авантюристом (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аферист — афери́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. аферист — АФЕРИСТ – АФОРИСТ Аферист, -а. Той, хто здійснює афери; шахрай: шлюбний аферист. Пох.: аферистка, аферистський. Афорист, -а. Той, хто складає афоризми – лаконічні судження, в яких узагальнені глибокі висновки. Літературне слововживання
  3. аферист — див. АВАНТУРНИК. Словник синонімів Караванського
  4. аферист — див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. аферист — -а, ч. Той, хто здійснює афери; шахрай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. аферист — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  7. аферист — афери́ст людина, що вчиняє аферу; шахрай. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. аферист — ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст. Словник синонімів української мови
  9. аферист — Афери́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. аферист — АФЕРИ́СТ, а, ч. Той, хто займається аферами; шахрай. — Так роблять аферисти… (Кучер, Прощай.., 1957, 303); Коли він [Мамонтов] починав цю важливу культурну справу [будівництво залізниці], з нього сміялися і називали його аферистом та авантюристом (Моє життя в мист., 1955, 88). Словник української мови в 11 томах
  11. аферист — рос. аферист людина, що вчиняє аферу, шахрай. Eкономічна енциклопедія