1. Словник синонімів української мови

аферист

ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст.; ШАРЛАТА́Н (неук, невіглас, що видає себе за фахівця); ШУ́ЛЕР (картяр, який у грі користується нечесними прийомами). Шахраї-підрядчики одним махом відкуповувалися тут від гріхів (О. Гончар); Я віднині не крутій, Легкий хліб шукать доволі, Буду з вами, буду в полі! (С. Олійник); В цій же Карпилівці Боровець обробив таке дільце, що прославився як аферист вищої гільдії (Ю. Мельничук); Гйотль, що звик мати справу здебільшого з кримінальними злочинцями типу Рольфа Фінка, сподівався й тут спіткати типових махлярів з чорного ринку (П. Загребельний); Коли конвоїри відійшли, Андрій невдоволено пробурмотів: — Таким жукам тільки трибунал допоможе (Ю. Бедзик); (Петро:) Я не плутяга, щоб чужим добром живитись (Панас Мирний); — Ніколи б до такого не додумався! Ви — геній. Мені здавалося, ніби я комбінатор, але ви... (В. Собко); (Жандарм:) Але се одно скажу тобі, небоже: ти на крутаря не вродився (І. Франко); Він ішов з відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з.. непоправним шарлатаном (І. Нечуй-Левицький); Лікарша мішає карти, як шулер перед гарячою грою (І. Ле). — Пор. 1. обма́нник, 1. пройди́світ.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аферист — афери́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. аферист — АФЕРИСТ – АФОРИСТ Аферист, -а. Той, хто здійснює афери; шахрай: шлюбний аферист. Пох.: аферистка, аферистський. Афорист, -а. Той, хто складає афоризми – лаконічні судження, в яких узагальнені глибокі висновки. Літературне слововживання
  3. аферист — див. АВАНТУРНИК. Словник синонімів Караванського
  4. аферист — див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. аферист — -а, ч. Той, хто здійснює афери; шахрай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. аферист — АФЕРИ́СТ, а, ч. Той, хто займається аферами; шахрай. Коли Мамонтов починав цю важливу справу [будівництво залізниці], з нього сміялися і називали аферистом та авантюристом (з мемуарної літ.). Словник української мови у 20 томах
  7. аферист — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  8. аферист — афери́ст людина, що вчиняє аферу; шахрай. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. аферист — Афери́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. аферист — АФЕРИ́СТ, а, ч. Той, хто займається аферами; шахрай. — Так роблять аферисти… (Кучер, Прощай.., 1957, 303); Коли він [Мамонтов] починав цю важливу культурну справу [будівництво залізниці], з нього сміялися і називали його аферистом та авантюристом (Моє життя в мист., 1955, 88). Словник української мови в 11 томах
  11. аферист — рос. аферист людина, що вчиняє аферу, шахрай. Eкономічна енциклопедія