афонія
АФОНІ́Я, ї, ж., мед.
Відсутність голосу внаслідок захворювання гортані, ураження нервової системи або інших захворювань.
Охриплість чи афонія вказують на патологію верхніх дихальних шляхів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- афонія — афоні́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- афонія — див. афазія Словник чужослів Павло Штепа
- афонія — (від. гр. a — ні та phone — голос) — хворобливий розлад механізму голосового апарату, що виникає внаслідок розладу координації голосових центрів центральної нервової системи. Словник-довідник музичних термінів
- афонія — -ї, ж. Втрата голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ураження нервової системи). Психогенна афонія — відсутність звучності голосу за збереження шепітної мови, спричинена афектом страху або психічною травмою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- афонія — афоні́я (від грец. αφωνία – німота, безмовність) втрата голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ураження нервової системи). Словник іншомовних слів Мельничука