1. Словник української мови у 20 томах

ахнути

А́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до а́хати.

Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи (І. Франко);

Швець Омелько довго вдивлявся у вершників і раптом ахнув і зблід (З. Тулуб).

2. Вистрілити.

Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку, коло якого мотались посильні (Ю. Яновський);

Несподівано чорнолісся сухо ахнуло одним і другим пострілом (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ахнути — а́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ахнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Однокр. до ахати. 2》 Вистрілити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ахнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. ахнути — А́хнути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ахнути — А́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до а́хати. Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи (Фр., VII, 1951, 310); Швець Омелько довго вдивлявся у вершників і раптом ахнув і зблід (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17)... Словник української мови в 11 томах
  6. ахнути — А́хнути, -ну, -неш гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня. Грин. І. 77. Словник української мови Грінченка