бабувати
БАБУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., заст.
Бути бабою (див. ба́ба¹ 6); приймати дітей під час пологів.
Лазорчиху взяли в друге село бабувати (Панас Мирний);
[Риндичка:] У вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової (М. Кропивницький);
Горпина все життя куховарила на весіллях, бабувала на родинах (В. Кучер).
БАБУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., розм.
Доглядати малу дитину, виконувати роботу няньки.
Поїду в Київ до онучки бабувати (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бабувати — бабува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- бабувати — -ую, -уєш, недок., заст. Бути бабою (див. баба I у 6 знач.); приймати дітей під час пологів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бабувати — Бабува́ти, -бу́ю, -бу́єш, -бу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бабувати — БАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути бабою ( див. ба́ба¹ 6); приймати дітей під час пологів. Лазорчиху взяли в друге село бабувати (Мирний, IV, 1955, 223); [Риндичка:] У вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- бабувати — Бабува́ти, -бу́ю, -єш гл. = бабити. Бабувала у його жінки. Рудч. Ск. II. 92. Словник української мови Грінченка