багатирка
БАГАТИ́РКА, и, ж., розм.
Жін. до багати́р.
А багатирка була Марусина мати з діда-прадіда (П. Куліш);
Джериха не вважала, що Варка була багатирка, а її син був убогий (І. Нечуй-Левицький);
– Така багатирка з білої хати та за мене в курну хату пішла (Леся Українка);
Багатирка Хима довго забивала баки парубкам (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- багатирка — багати́рка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- багатирка — -и. Жін. до багатир. Великий тлумачний словник сучасної мови
- багатирка — Багати́рка, -рки, -рці; -ти́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- багатирка — БАГАТИ́РКА, и, ж., розм. Жін. до багати́р. Джериха не вважала, що Варка була багатирка, а її син був убогий (Н.-Лев., II, 1956, 170); — Така багатирка з білої хати та за мене в курну хату пішла (Л. Укр., III, 1952, 637); Багатирка Хима довго забивала баки парубкам (Кач., II, 1958, 8). Словник української мови в 11 томах