баддя
БАДДЯ́, і́, ж., рідко.
1. Великий цебер.
Тягне він [хлопець] здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги... (М. Коцюбинський);
Над криницею лунко дзвенить баддя срібними сережками, з-за садів піднімається молочний туман, обпинаючи ноги деревам (М. Стельмах).
2. Посудина для витягання руди або землі з шахти; цебер.
Ми зранку йшли на нашу заявку – золото глибоко тоді залягало – і до обіду сиділи під землею, довбаючи породу. Звичайна баддя витягала пісок на поверхню, там же ми його й мили (Ю. Яновський);
З вишки у шахту раз по раз спускалася баддя, яка виносила на поверхню вапнякуватий ґрунт впереміш з камінням (В. Минко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- баддя — баддя́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- баддя — Цебер, цебро Словник чужослів Павло Штепа
- баддя — -і, ж., рідко. 1》 Велике цебро. 2》 Посудина для витягання руди або землі з шахти; цебер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- баддя — див. відро; діжка Словник синонімів Вусика
- баддя — ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал. Словник синонімів української мови
- баддя — БАДДЯ́, і́, ж., рідко, 1. Велике цебро. Тягне він [хлопець] здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги… (Коцюб., І, 1955, 22). 2. Посудина для витягання руди або землі з шахти; цебер. Словник української мови в 11 томах