базидія
БАЗИ́ДІЯ, ї, ж., біол.
Спороносний орган розмноження в базидіоміцетів, який, як правило, складається з чотирьох одноклітинних спор.
Під час сівби теліоспори потрапляють у ґрунт, де проростають, утворюючи базидію з базидіоспорами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me