базиліани

БАЗИЛІА́НИ, ів, мн., іст.

1. Ченці католицького ордену, створеного у Візантії на основі статуту богослова Василія Великого (IV ст.); василіани.

З XI ст. базиліани почали поширювати свій вплив в Україні (з навч. літ.).

2. Ченці греко-католицького ордену, заснованого на українських і білоруських землях після Берестейської унії.

Сирітський монастир базиліанів, який донедавна мав лише кількох няньок-підприємців, нарешті, знайшов рідну маму – міську владу, яка згадала про його культурно-історичну цінність (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. базиліани — -ів, мн. (одн. базиліан, -а, ч.). Ченці католицького ордену (див. василіани). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. базиліани — базиліа́ни див. василіани Словник іншомовних слів Мельничука