базиліани
БАЗИЛІА́НИ, ів, мн., іст.
1. Ченці католицького ордену, створеного у Візантії на основі статуту богослова Василія Великого (IV ст.); василіани.
З XI ст. базиліани почали поширювати свій вплив в Україні (з навч. літ.).
2. Ченці греко-католицького ордену, заснованого на українських і білоруських землях після Берестейської унії.
Сирітський монастир базиліанів, який донедавна мав лише кількох няньок-підприємців, нарешті, знайшов рідну маму – міську владу, яка згадала про його культурно-історичну цінність (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me