байстрючок

БАЙСТРЮЧО́К, чка́, ч., заст., зневажл.

Зменш. до байстрю́к.

– Ти, небого, не журися, бо як уродиш файного байстрючка, то маєш силу, тебе, бідну, і так ніхто не возьме, а він виросте дужий на твоїх грішних руках (В. Стефаник);

– А де ж твій байстрючок? .. – Цить, гаде! – вирвалося в Марійки. – Не смій про це! (У. Самчук).