балакання
БАЛА́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. бала́кати 1.
Заки громада змогла розібрати дотепно, що робити, над'їхав комісар; то вже не було часу на балакання (Н. Кобринська);
// Те, що хтось говорить.
Без мене, може, розгадали Чудне балакання моє (Л. Глібов);
– Що я маю слухати їх нудного балакання? (І. Франко);
Саме тепер була [Анна] для всіх жінок і дівчат найцікавішим предметом, а дальша доля поважної дівчини неабияким предметом балакань і вгадування (О. Кобилянська);
Бурдун, не діждавшись кінця балакання, перейшов до діла (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балакання — бала́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- балакання — -я, с. Дія за знач. балакати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- балакання — див. балаканина; мова Словник синонімів Вусика
- балакання — РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВА розм., БАЛА́ЧКА розм., БАЛА́КАННЯ розм., ПЕРЕМО́ВА розм., ПРОМО́ВКА заст., ГОВІ́РКА діал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКА діал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст. Словник синонімів української мови
- балакання — Бала́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- балакання — БАЛА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бала́кати 1. Заки громада змогла розібрати дотепно, що робити, над’їхав комісар; то вже не було часу на балакання (Кобр., Вибр., 1954, 50); // Те, що хтось говорить. Без мене, може, розгадали Чудне балакання моє (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- балакання — Балакання, -ня с. Разговоръ, каляканье. Нам не треба балакання, не треба слів, а треба діла. Левиц. Пов. 162. Словник української мови Грінченка